Читати

НАРИС

Хвала рукам, що пахнуть хлібом

                                              І все ж: чим пахнуть руки хлібороба?

 Мастилом пахнуть, пахнуть ще й бензином,

                                 А ще землею рідною, колоссям,

                                              зерном пшеничним, що земля зростила.

                                                                                                                     О. Чекан

Найсмачніша  вода із джерел. Чиста, прозора, що пахне талим снігом. Як добре в спекотний день набрати її в повні пригорщі й пити, зронюючи на траву важкі краплі. Є люди як джерела, що щедро й безкорисливо віддають нам, спраглим, незакаламучену чистоту своєї мудрості , людського досвіду. Таким є наш земляк  Михайло Іларіонович Богайчук, який 40 років присвятив хліборобській праці.   

Сьогодні, маючи за плечима шістдесят років, чоловік з упевненістю заявляє, що його життя – то широкий степ, який він власноруч виорював, висівав, а от збиратиме  урожай тоді , як наважиться  піти на заслужений відпочинок. «Допоки мене носять ноги й сили є, крутитиму кермо рідного Т – 150. Я не полишу справу  всього життя – говорити з полем. Знаєте, для мене немає в світі більшої насолоди, ніж відчувати подих тільки-но зораної землі, бачити, як кущаться тендітні паростки пшениці, а потім знову й знову радіти, коли зерно рукою  ллється зі шнеку комбайна»,- задумливо посміхається Михайло Іларіонович.

І не було для невтомного трударя  роботи краще чи гірше. Тому, коли було потрібно, сідав за штурвал трактора під час оранки і з великою радістю виставляв техніку на лінійку готовності до нових жнив.Боротьба за хліб велася не тільки влітку, вона проводилась і зимою. І якщо того вимагали обставини, Михайло Іларіонович сідав за кермо потужного “Кіровця” і працював на снігозатриманні, щоб був великий і красивий хліб,керуючи завантажувачем, давав землі підкормку- органічні та мінеральні добрива.

Сінокіс на рідній землі не легка та мила серцю пора . Тільки зажевріє зоря, загуркочуть косилки і потече в кузов скошена люцерка веселим водоспадом. Сінокіс є ніби  генеральною репетицією перед  жнивами. Вони покажуть, що ти зумів, як попрацював, чи не відступив перед труднощами, не підвів своє поле, чи все зробив, що міг і що вимагалося від тебе? І якщо поле, зоране і удобрене, прийняло насіння з радістю, виносило його з легкістю, якщо кожний паросток  набрав силу й здоров’я, вистояв в непогоду, якщо нива вродила багато й щедро, значить ти виконав свою роботу й отримаєш пишний коровай.
       Порівнюючи  сьогоденну працю з буднями хоча б  двадцятилітньої давнини, хлібороб відверто зізнається, що в теперішні дні перспектив якісно та віддано працювати  набагато більше. Чого лишень коштує новітня техніка, яка дозволяє трудитися в оптимальних, можна сказати,  комфортних умовах. Не те, що раніше :  у сорокаградусну спеку кабіна залізного велета наповнювалася пилом. «Всякого бувало, -  продовжує  М.Богайчук,-  але, вірите, я жодного разу не пожалкував, що мої руки боліли від утоми, що долоні потріскалися від мастил, а тіло тряслося від перевантаження. Знаю: наша хліборобська праця потрібна людям, Україні, світові!»  Михайло Іларіонович зауважує, що вдвічі приємніше працювати, коли за плечима стоять умілі, розумні й розуміючі керівники,які завжди допоможуть у складних робочих ситуаціях.

Цілеспрямованість, активна позиція невтомного трудівника завжди знаходять позитивні відгуки серед колег. За плідну багаторічну працю         механізатора неодноразово нагороджували  почесними грамотами,   подяками, грошовими преміями.  Є у  хлібороба відзнаки й державного  значення. Так у 2010 році Міністерство аграрної політики нагородило  нашого земляка Почесною грамотою   за сумлінну працю, високу професійну майстерність,  за вагомий  особистий внесок у збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. А от у 2012 році працьовитого земляка удостоєно високої державної нагороди – ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. Михайло Іларіонович скромно говорить: «Мої відзнаки залишаться на згадку дітям і внукам, особисто для мене найвищою нагородою життя є власна родина, а вона, до речі, чималенька! Разом із дружиною Валентиною ми виховали гарних і добрих дітей – синів Сергія та Анатолія, а ще донечку Світлану. Вони ж подарували нам щастя спостерігати, як підростають наші онуки: п’ятеро дівчаток і один, сподіваємось, майбутній хлібороб. Отож, запитайте лишень, чи щаслива я людина. Без сумніву відповім, що так, бо у своєму житті маю дві любові – дружну родину і золоту ниву. Їх я вірно служитиму, доки живу на білім світі».

Без сумніву, такі люди, як Михайло Іларіонович Богайчук, своїми трудовими досягненнями  славлять  Приінгулецький край. Без їхніх золотих рук неможливо уявити прогресивний розвиток нашої України.

Професіограма

 „Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва”

Загальна характеристика професії.

Основним предметом праці тракториста є трактор: керування його рухом, роботою навісного та причепного знаряддя, відповідних агрегатів.

Тракторист має справу з технікою, а професія тракториста, за класифікацією Є.О.Клімова, відноситься до професії типу „людина-техніка”.

Професія тракториста виникла з появою трактора, який був створений вперше в світі майстром Федором Бліновим. Спочатку це був дуже примхливий в експлуатації та чутливий до ушкоджень агрегат, тому використовувався він лише у якості механічного приводу для різних механізмів.

         Тільки з 1911 року його почали застосовувати для полегшення сільськогосподарської праці. Саме  в цей період виникає нова, раніше невідома професія тракториста сілськогосподарського виробництва. На Балаховському заводі під керівництвом Я. Маміна були виготовлені перші 100 тракторів. Поступово кількість їх зростає, а професія тракториста стає масовою, проте на той час належне виконання професійних обов’язків вимагало від тракториста значних фізичних зусиль.

З удосконаленням трактора зростала і його потужність, підвищувалась продуктивність праці тракториста. Ще зовсім недавно неможливою вважалась  швидкість трактора з причіпними агрегатами до семи кіометрів на годину, а зараз „Кіровці”, „Т-150К” та „Білоруси” з причіпною технікою пересуваються полями зі швидкістю 15 км на годину, а втранспортному режимі набагато швидше.

У сільськогосподарському виробництві використовується різноманітна причіпна техніка. Це сприяє спеціалізації у межах професії тракториста, урізноманітнює її зміст, бо вимагає від фахівця конкретних умінь щодо керування різними технічними засобами та механізмами.

Трактор працює не тільки в полі, але й на будівельних майданчиках, заводах і фабриках. Використовується для очищення вулиць міст від снігу та бруду.

Отже професія тракториста перестала бути лише сільськогосподарською. За цих умов вона стала досить престижною, на неї збільшився попит, поліпшилися умови праці трактористів.

Все більше застосування у господарчій практиці знаходять багатофункціональні трактори. Таким чином, зміст роботи тракториста урізноманітнюється. Подальший розвиток професійної майстерності трактористів бачиться завдяки засвоєнню ними нових технічних знань, умінь, навичок, а також умінь самостійно організувати власну працю (особливо це стосується роботи тракториста у фермерських господарствах).

Тракторист працює в умовах шуму, вібрації, фізичного напруження, інодів несприятливих метеорологічних і мікрокліматичних умовах.

Функції, які здійснює тракторист.

Основні професійні обов’язки трактористів, навіть якщо вони працюють у різних господарчих галузях, однакові.

Кожен тракторист:

-                    забезпечує керування рухом трактора;

-                    керує системами, що визначають параметри його роботи;

-                    організує власне робоче місце так, щоб можна було зручно і ефективно працювати;

-                    забезпечує справність трактора, проводить його щоденне технічне обстеження і обслуговування, виконує нескладний ремонт;

-                    оберігає його механізми від ушкоджень;

-                    забезпечує якісне виконання завдань в оптимальні строки;

-                    раціонально використовує можливості причіпної та навісної техніки;

-                    виконує вимоги техніки безпеки;

-                    взаємодіє з робітниками інших професій відповідно до галузі виробництва;

-                    має необхідні професійні знання та навички.

         Кваліфікований і досвідчений тракторист повинен знати: будову і принцип дії трактора, його вузлів та систем, прогресивну технологію виконання механізованих робіт, принципи дії та особливості використання навісної та причепної техніки, технологію та методи вирощування сільськогосподарських культур (для тракториста сільськогосподарського виробництва), правила техніки безпеки та прийоми безпечної роботи з різними механізмами, норми виробничої санітарії та прийоми надання першої долікарської допомоги.

Діяльність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва пов’язана з обробкою грунту, вирощуванням хліба, овочів, кормових культур, перевезенням вантажів, проведенням земельних робіт. Вона належить до професій механізованої праці. Працює тракторист в обмеженому просторі - кабіні, сидячи, в умовах підвищеного шуму та вібрації. Основними виробничими операціями, які тракторист виконує у сільськогсподарському виробництві, є оранка, боронування, культивація, міжрядна обробка, внесення в грунт добрив, сівба зернових та просапних культур, догляд за посівами. Допоміжні операції включають перевезення вантажів, участь у виконанні ремонтних робіт, їх плануванні, організації та контролі якості.

Трактористи тісно співпрацюють з будівельниками, лісорубами, меліраторами, трубоукладальниками тощо.

При гасінні лісових пожеж тракторист взаємодіє з пожежниками.

Вимоги професії до працівника.

Трактористами можуть працювати не тільки чоловіки. Багато жінок успішно справляються з цією роботою. Для освоєння професії тракториста необхідні грунтовні знання з фізики, хімії, ботаніки, біології, математики, які сприяють засвоєнню спеціальних знань, вмінь та навичок. Бажано також володіти хоча б однією іноземною мовою адже досить часто трактористу доводиться працювати на закордонних тракторах та комбайнах, користуватися відповідною технічною документацією. Особливо це стосується трактористів-випробовувачів. Трак

У тракториста-машиніста  мають бути:

- бажання займатися такою роботою;

- гострота зору і слуху;

- вміння розрізняти зміни гучності, висоти, тембру, ритму звуків, що сигналізують про виникнення несправностей;

- вміти концентрувати та переключати увагу;

- здатність виконувати декілька операцій одночасно;

 - стійкість уваги;

- добре розвинена короткочасна та наочно-образна пам’ять;

- розвинуте просторове уявлення;

- технічне мислення.

Особисті якості, інтереси та схильності:

-        чесність;

-        любов до землі;

-        ініціативність;

-        відповідальність;

-        дисциплінованість;

-        доброта;

-        щирість;

-        оптимізм;

-        витривалість;

-        колективізм.

Протипоказання до навчання та виконання професійних обов’язків.

·       медичні протипоказання;

·       шкідливі звички (схильність до чарки);

·       розхлябаність;

·       недисциплінованість;

·       песимізм;

·       страх;

·       імпульсивність;

·       невміння брати на себе відповідальність;

·       байдужість до роботи.

Навчання.

         Професія тракториста не ставить жорстких обмежень щодо освітнього рівня кандидата: кожна працездатна людина, яка має середню освіту, здатна оволодіти нею.

         Професію тракториста можна опанувати в професійно – технічних навчальних закладах. Термін навчання від одного до трьох років.

         Також професію можна здобути у Рівненському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості України (33001, Рівне, вул.Пирогова, 8). Термін навчання 6-7 місяців; підвищення кваліфікації – 1,5 – 2 місяці).

         Сучасне сільське господарство  має потребу у кваліфікованих трактористах. Їх недостатність може позначитися на своєчасності виконання сільськогосподарських робіт. Тому молодь, яка отримає професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, без особливих зусиль може влаштуватися на роботу.